Життя лицарів у мирний час: полювання, бенкети, турніри

Зал для лицарського банкету
Середньовічні лицарі не завжди воювали: коли встановлювався період затишшя, вони поверталися додому, аби зажити повсякденним життям звичайної людини. Якість життя залежала, звичайно ж, від статків лицаря і його місця у суспільстві. Заможні володіли замками, лісами і земельними угіддями, а бідні лицарі (а були й такі – і немало) мали у своєму розпорядженні всього декілька дворів селян, а самі жили в напіврозвалених будівлях. Старовинні перекази розповідають, що такі лицарі змушені були працювати на землі – стояти за плугом, сіяти і збирати урожай.

Зовсім інше життя було притаманне заможним лицарям, які мали власні замки. Щоправда, після всього, що лицар пережив під час військових походів, життя у замку видавалося йому безбарвним і нецікавим. Тому він намагався якомога частіше полишати стіни свого дому. Найчастіше такою можливістю було полювання, яке було пов’язане з небезпекою (особливо, якщо полювали на великого звіра), а тому в дечому нагадувало війну. Полювання в епоху Середньовіччя було не тільки розвагою, але й корисною справою, адже поповнювало льохи замків провізією. Ще одна улюблена розвага лицарів і усіх дворян – соколине полювання, причому, перш за все потрібно було впіймати птаха, приручити його і видресирувати, аби він навчився полювати за здобиччю.

Багато часу лицарі – як власники замків, так і ті, що проживали в замку, присвячували вихованню підростаючого покоління. Майбутніх захисників вчили їздити на коні, стріляти з арбалету і лука, битися мечем і володіти списом. Такі навчання не тільки виховували гідну заміну старіючим лицарям, а й дозволяли останнім тримати себе в формі і не втрачати навиків військового мистецтва.

Яке ж життя лицаря без веселих бенкетів! Представники цієї верстви населення любили як самі їздити в гості, так і влаштовувати гуляння на власній території. В цей період (а такі бенкети тривали не один день) столи ломилися від найрізноманітніших страв, приготовлених, переважно, з впольованої дичини і птиці. В залежності від «улову», тут могли бути страви з фазанів, лосів, лебедів, кабанів і так далі. Гуляння влаштовувалися в честь якихось свят (наприклад, весілля) або просто без причини.

За всякої нагоди лицарі також відправлялися на турніри, приймали у себе паломників чи менестрелів, грали в шахи. І завжди очікували, що незабаром прозвучить заклик взяти участь у нових воєнних походах на захист скривджених, своєї віри і землі.