Закоханий лицар був готовий на все заради прихильності «дами серця»

dams
Епоха лицарства подарувала світові так звану куртуазну любов або культ Прекрасної дами. Зокрема, виступаючи на лицарських турнірах епохи Середньовіччя, їхні учасники прагнули отримати не тільки лаври переможця, але й прихильність і ніжну посмішку від присутніх на трибунах дам. Недарма девіз усіх лицарів – «Бог, жінка і король». Є свідчення, що цей культ започаткувався у французькому Провансі.

Поклонятися жінці прагнув кожен лицар. Саме їй він посвячував свої перемоги, на її честь складав пісні, а будь-який знаки уваги – хустинку чи стрічку – обов’язково прикріплював на знамено. Як свідчать документи тієї епохи, справжній лицар мав бути не тільки мужнім, скромним, готовим прийти на захист знедолених, але й закоханим. Причому, мова йшла переважно про нерозділене кохання, адже дама серця, як правило, була заміжньою. Чоловіки завжди давали згоду на те, щоб на службі у їхніх дружин були лицарі. Цікаво, що одружений лицар ніколи не обирав дамою серця свою дружину, адже це вважалося моветоном. Досить часто на цю роль обиралися дружини королів чи родовитих вельмож.

Перш ніж назвати жінку дамою серця, лицар мав завоювати її прихильність, тобто присвятити їй декілька подвигів, усюди наголошуючи, що вони здійснені саме на її честь. Після того претендентка приймала рішення – чи варто дозволити лицарю служити їй. Якщо відповідь була ствердною, відбувався спеціальний обряд, під час якого борець за серце виголошував клятву – служити своєму ідеалові і зберігати вірність Прекрасній Дамі. Особливість такої присяги – нашарування поетичних найменувань претендентки на цю почесну місію. Причому, від останньої жодних зобов’язань не вимагалося. Куртуазне кохання було безкорисним, тобто воно в жодному разі не передбачало якогось матеріального інтересу або, тим паче, інтимної близькості. Увага родовитої і вродливої жінки тішила самолюбство лицаря і підносила його в очах побратимів по зброї.

До речі, деякі жінки зловживали чоловічою прихильністю, вимагаючи від них аж надто багато, на кшталт, збудувати на морі будинок із слонової кості, причому за три дні, або перенести попід вікна своєї любові високу гору і таке інше.

Незважаючи на те, що лицар обирав одну-єдину «даму серця», поза його увагою не залишалися й інші представниці прекрасної статі. Адже, згідно з лицарським кодексом честі, усі жінки є священними і потребують уваги, поклоніння і захисту.