Середньовічні лицарі – галантні кавалери чи неотесані нечупари?

dama-s
Коли ми говоримо про середньовічних лицарів, то наша уява найчастіше малює таких собі «мачо» – струнких, вродливих, харизматичних, з вишуканими манерами, одягнутих в лискучі обладунки. Чи так було насправді – напевне не знає ніхто, але з тих небагатьох свідчень тієї епохи можна зрозуміти, що ці стереотипні образи – надто далекі від справжніх. Так, воїни середньовічної Західної Європи були мужніми, готовими на самопожертву, відважними захисниками своєї землі, короля і християнства, але суворі реалії, все-таки, не могли не позначитися на їхньому способові життя.

Зокрема, лицарі не вели великосвітські бесіди, оскільки переважно були малоосвічені (зрештою, як і більшість громадян епохи Середньовіччя), а багато хто не вмів навіть читати. Тому навряд чи представники військової еліти нації могли посвячувати своїм дамам серця глибокодумні серенади. Ба, навіть більше, є свідчення, що звичною практикою були випадки ґвалтування дівчат-простолюдинок і нешанобливого ставлення до власної дружини. Варто зауважити, що життя жінки в часи Середньовіччя було нелегким: їхні потреби і побажання чоловікам були абсолютно нецікаві. До речі, якщо лицарю сподобалась чужа дружина, він вважав справою честі відбити її у супротивника, наприклад, у поєдинку під час лицарського турніру, причому, неважливо, що відчувала, і що хотіла сама жінка.

Щодо зовнішнього вигляду, то лицарі, як і більшість європейців, були низькорослими (середній зріст 160 см), неголеними і брудними. Гігієнічні процедури на той час були не в пошані, тим більше у багатомісячних походах, тому, як правило, постійними супутниками лицарів були воші, неприємний запах і часниковий шлейф (часник воїни вживали в якості дезінфекції).

Далекою від виплеканого ідеалу була поведінка лицаря за столом. І це при тому, що ці кавалери були представниками знаті і заможних родин. Зокрема, вони їли руками, розкидаючи кості по кімнаті і спльовуючи в тарілку, а кожен ковток запивали алкоголем. Щоб витерти брудні руки, з яких стікав жир, використовували волосся своїх слуг або скатертину (якщо така була).

Але, зрештою, відсутність манер і неохайний зовнішній вигляд – ніщо, порівняно з подвигами мужніх лицарів, оспіваних у романтичних баладах і народних піснях. Саме такими – мужніми, відважними, жертовними – і постають середньовічні лицарі в уяві переважної більшості представниць сьогочасного жіноцтва.