Навіщо лицарю зброєносець?

MET_Armures
Зброєносець – посада, яка була затребуваною не лише в період війни, але й в мирний час. До речі, це почесне місце – один із етапів на шляху до такого благородного звання, як лицар. Зброєносцем лицаря міг стати нащадок знатного роду, якому виповнилося 14 років і який достойно проявив себе у якості пажа: цьому передував спеціальний релігійний обряд. Як правило, батьки юного претендента або вихователі підводили юнака до олтаря, де священик благословляв дворянина з допомогою меча.

Зайняти посаду зброєносця при лицареві було найпочесніше. Але, окрім того, юнакові могли довірити охорону дружини лицаря, або ж призначити камергером чи навіть доглядачем в конюшні. У будь-якому випадку він мав поєднувати навчання у військовій сфері і домашні обов’язки. Але найголовніше завдання зброєносця – слідкувати за чистотою зброї, яку йому довірили, і завжди тримати напоготові як її (в першу чергу, мечі, списи, арбалети, луки, ножі), так і обладунки лицаря. Завдання зброєносця – допомогти лицарю, у якого він перебуває на вихованні чи службі, одягти кольчугу, сісти на коня, подати щит і шолом. Куди б не прямував лицар, зброєносець невідступно слідував на ним: а раптом йому знадобиться допомога? Наприклад, потримати шолом і меч, коли лицар заходить до церкви або ж заїжджає в замок після подорожі чи полювання.

В бойових походах зброєносці займали позицію в тилу своїх лицарів, готові будь-якої миті підтримати патрона, подати йому зброю або надати запасного коня (часто в походах зброєносці не тільки носили лицарську зброю, але й водили ще одного коня). Якщо господар в бою захоплював трофей чи брав полонених, то відповідальним за здобуток був знову ж таки зброєносець.

На кожен лицарський турнір його учасник прямував у супроводі свого вірного помічника. Останній уважно спостерігав за діями господаря і, в разі потреби, міняв пошкоджену зброю на нову, а інколи й відбивав атаку.

Ставлення до посади зброєносця у Середньовіччі було шанобливим. Тому нерідко в мирний час вони виконували функції послів в далеких державах. Зброєносець – це рід занять, який передбачав довготривалі мандрівки, і, серед іншого – відвідання разом з господарем королівських замків. Тому юнаки мали бути галантними кавалерами, обізнаними зі світськими манерами. Так поступово в замку, на турнірах і в бою зброєносець вчився стійко переносити труднощі і гартував свою майстерність, аби якнайшвидше досягти бажаного – самому стати лицарем.