Мечі, списи, арбалети та інша зброя лицарів

Лицарська зброя
В Кафедральному соборі Дарема зберігається англійський фолчен – вкорочений тяжкий меч, який має викривлене лезо. Цій холодній зброї – понад сім століть, а належала вона якомусь невідомому лицарю, який дав клятву захищати від ворогів Церкву і усіх обездолених. Завдяки ось таким експонатам ми сьогодні маємо змогу уявити, чим саме був озброєний середньовічний лицар.

Отож, перш за все він мав меч, який протягом віків зазнав трансформації. Якщо ще до XII-ХІІІ століття меч був розрахований на одну долоню, то пізніша з’явилися зразки з подовженою рукояткою, яку можна було обхопити двома руками. Загалом класичний лицарський меч був плоским, мав ширину в середньому 5 см, а довжину клинка – від 75 до 90 см. Вага такої зброї, пише worldua.info – в середньому півтора кілограми.

На відміну від мечів інших верств населення, лицарські варіанти вирізнялися красою і багатим оздобленням. Не менш привабливий і розкішний вигляд мала і піхва меча, а також перев’язь, з допомогою якої він кріпився до поясу. Така зброя була іменною і передавалася із покоління в покоління. Існує чимало легенд і переказів, в яких мечам надають чудодійних якостей. Саме такими мечами духовенство посвячувало у лицарі синів представників вищої знаті.

Окрім меча, воїн міг мати спис: саме його в бою найперше використовував лицар, який мчав на коні. Протягом віків довжина списа мінялася: спочатку він був коротший – не більше 250 см, а пізніше довжина збільшилась майже на метр. Древко списа виготовляли з таких сортів деревини, як бук чи ясень, а наконечний був металевий. До речі, спис часто використовувався і як флагшток: до нього кріпилося знамено або маленькі прапорці. Інколи списи мали невеличкі диски, призначення яких – попередити надто глибоке входження в тіло супротивника. Але лицарі турбувалися аж ніяк не про ворогів, а про те, щоб зброю можна було витягнути максимально швидко.

Розповсюдження отримали і арбалети, незважаючи на те, що Церква заборонила використовувати цю зброю у війнах між християнами. Щоправда, якщо противником виступали мусульмани, заборона знімалася. Така зброя була у розпорядженні лицарів уже під час першого Хрестового походу, й використовувалась аж до XVI століття.

Серед іншої зброї середньовічного лицаря – дага – короткий і тонкий кинджал, лук, сокира, палиця, булава. Інколи вага зброї досягала десятків кілограмів, тому лицарі не могли обходитися без сторонньої допомоги, і багато хто з них мав власного зброєносця.