Мальтійський орден – дев’ять століть служіння Церкві і турботи про обездолених

malord
Минулого, 2013 року, в Європі святкували 900 років переходу Мальтійського рицарського ордену під протекторат Святого престолу. Пишні святкування і церемонії відбулися в Ватикані: в них взяли участь Папа Римський Бенедикт XVI і тисячі членів ордену і волонтерів. Папа Римський, звертаючись до пастви, зауважив, що протягом віків члени військово-чернечої організації всі свої сили й уміння віддавали захисту й лікуванню паломників, які прямували в Святу Землю. Тогочасний глава Римо-католицької церкви закликав «мальтійців» і далі надавати посильну допомогу усім, хто цього потребує, адже Мальтійський орден існує і понині: до його лав входить понад 13 тисяч членів – як лицарів, так і дам, а також десятки тисяч волонтерів і медичних працівників. До речі, його лави постійно поповнюється: стати членом Мальтійського ордену запрошують тих, хто має визначні заслуги перед Церквою і Орденом. Зате волонтером структури може стати кожен бажаючий: для цього слід звернутися до представництва Мальтійської служби, яке є в багатьох країнах світу.

Сьогодні Мальтійський орден можна назвати країною без території, адже він має дипломатичні стосунки з багатьма країнами світу. Штаб-квартира цього, нині більше світського, ніж релігійного утворення знаходиться у Римі. Ба, більше, Мальтійський орден видає паспорти, має Конституцію і Кодекс.

А історія цього відомого ордену розпочалася далекого 1048 року в Єрусалимі: він зародився як чернече братство на честь Святого Іоанна Хрестителя. Члени цього згромадження дотримувались трьох обітниць – бідності, послуху і цноти. Десятиліття по тому – у 1113 році організація перейшла під протекцію Папи Римського. Свого часу лицарі-іоніати, або, як їх ще називали – госпітальєри – працювали в Єрусалимі і на острові Родос, а після завоювання острова султаном Сулейманом довгі роки не мали постійного місця проживання, аж поки не отримали у своє розпорядження три мальтійські острови: з того часу (а сталося це в 1530 році) орден почав називатися Мальтійським. Цікаво, що столиця сучасної Мальти – Валлетта – отримала своє ймення на честь одного із магістрів – Жана Парізо де Ла Валлетта, який, власне, його і заснував.

Епоха ордена лицарів-іоніатів на Мальті, яка тривала 268 років, завершилася в 1798 році, коли на острів прибув Наполеон. Госпітальєри вирішили здатися без бою, а опісля покинули Мальту і попрямували кожен своєю дорогою. Пізніше була відкрита резиденція Мальтійського ордену в Римі, де вона перебуває і понині.